Політичний журналіст двох держав: біографія Михайла Подоляка
- Андрій Король
- 26 трав.
- Читати 3 хв
Політтехнолог, журналіст, а нині — радник голови Офісу Президента України Андрія Єрмака. Це все про Михайла Подоляка. Він міг взагалі не стати журналістом, а побудувати успішну кар’єру в зовсім іншій галузі за межами України. Однак сьогодні Подоляк — одна з ключових фігур українського інфопростору та доволі неоднозначна персона. Його життя вже можна поділити на два акти: журналіст та активний політичний діяч, де всюди вистачає своїх цікавих моментів…
Народився майбутній журналіст 16 лютого 1972 року у Львові, де й минули перші роки його життя. Пізніше разом із батьками Михайло перебрався до шахтарського міста Нововолинськ на кордоні з Польщею. Після здобуття середньої освіти Михайло у 1989 році переїхав до Білорусі, де в Мінську вступив до медичного інституту. Однак зрештою доля пов’язала його із зовсім іншою професією, яка й вплинула на все його майбутнє.
Журналістика по-білоруськи: від успішного аналітика до вигнанця
У Білорусі Михайло Подоляк провів 15 років свого життя та займався далеко не медициною. Після закінчення відповідного вишу, він не став працювати за фахом, а обрав білоруську політичну журналістику. Зокрема Михайло працював у газетах “Час”, “Народная воля”, “Время”, “Правда Гайдукевича”, “Наша свобода”, “БелГазета” та “FM-бульвар”. Загалом Подоляк писав аналітичні статті та колонки, висвітлюючи політичне життя Білорусі. Враховуючи гостроту та інсайдерність його матеріалів, можна було припустити, що Михайло мав непогані зв’язки в білоруській номенклатурі.
Однак активна діяльність в опозиційній газеті “Наша свобода” призвела до проблем із керівництвом країни. Зокрема Михайло написав статтю про тодішнього Голову держконтролю Анатолія Тозіка, що він нібито скаржився президенту Лукашенку на Віктора Шеймана, генпрокурора. Анатолій Тозік назвав статтю сповненою фейків та подав до суду на газету. У результаті рішення було на користь Голови держконтролю, а тому Подоляк та сама редакція мали сплатити відповідні штрафи. Якщо для Михайла сума була ще відносно невеликою, то для газети стала непідйомною і видання перестало існувати.
Це стало початком кінця Подоляка як політичного журналіста Білорусі. Так, у 2004 році, він був заступником головного редактора газети “Время”, коли до нього в офіс зайшли співробітники КДБ. Вони наказали Подоляку виїхати із Білорусі та заборонили повертатися протягом 5 наступних років.
Повернення в Україну
До 2005 року Михайло був неактивний в Україні. Як журналіст він сформував себе в Білорусі, а тому в Україні його ніхто не знав. Тож щоб здобути репутацію, Михайло почав випуск власної газети. Він вирішив підігрувати Віктору Януковичу та написав низку сумнівних статей. Зокрема в одній з них неназвані джерела стверджують, що під час політичної кампанії 2004 року, Віктора Ющенка отруїла не російська агентура через Медведчука, а близькі до кандидата в президенти Давид Жванія і Євген Червоненко. Тодішня голова НДО “Телекритика” Наталя Лігачова розгромила статтю Подоляка, назвавши її “публікацією без дотримання жодних журналістських стандартів”.
Такий початок діяльності в Україні привернув увагу до Подоляка. Далі, в 2006-му, Михайло почав дописувати для медіа “Обозреватель”. У все тому ж році Подоляк засновує власну PR-компанію, яка надавала послуги політикам з України, Росії та Білорусі. Згодом, у 2011-2013 роках, він був шеф-редактором цього видання. Зрештою, у 2011 році Михайло опинився в колі комфортних для Януковича журналістів, що дало такого очікуваного прискорення кар’єрі журналіста. З 2013 року неофіційно працював на мера Києва Олександра Попова. А після Революції гідності ненадовго заліг на дно.
Зрештою, він продовжив свою діяльність “репутаційного менеджера” для політиків. Зокрема у 2015 році Подоляк консультував тодішнього кандидата на посаду міського голови Києва Сергія Думчева. А у 2017 році опублікував фейковий матеріал, де йшлося, що нібито колишній президент Литви Даля Грибаускайте не хотіла спілкуватися з тодішнім президентом України Петром Порошенком. Надалі Подоляк з’являється у штабі чинного керівника України Володимира Зеленського на посаді радника голови Офісу Президента України Андрія Єрмака. Зокрема Михайло казав, що його основною задачею на Банковій є вирішення медійних конфліктів та кризових ситуацій. Фактично він продовжує сьогодні цим займатися, маючи великий вплив на інфопростір України.
Сім’я
Одружений, має трьох дітей (два сини та донька). Дружину звати Марія і вона спочатку позиціонувала себе як медіаекспертку, а потім фахівчиню з ресторанно-готельного бізнесу.
Джерела:
Comentários