top of page

Ольга Кузьмович: Журналістка, що зберігала Україну в еміграції


Фото: Wikipedia
Фото: Wikipedia

Ольга Кузьмович — символ української журналістики в діаспор. Жінка, яка словом і ділом плекала національну ідентичність за океаном. Її праця стала містком між Україною і тими, хто змушено залишив Батьківщину, але не зрадив її у серці.


Ольга Кузьмович народилася 24 листопада 1917 року у Львові, в період, коли Україна боролася за свою державність. Ще змолоду вона відчула силу слова і прагнула зробити його інструментом збереження національної гідності. Ольга закінчила Вищу школу журналістики у 1939 році — у той самий рік, коли світ поринув у війну.


Початок Другої світової застав її у Львові, де вона редагувала журнал «Дорога», присвячений українській духовності й культурі. Але подальші події змусили її покинути рідний край. У 1949 році вона емігрувала до Сполучених Штатів Америки, де стала активною учасницею українського емігрантського руху.


В Америці журналістка не зрадила своєму покликанню. Вона багато років редагувала пластові журнали — «Молоде життя», «Юнак», «Пластовий шлях», а також легендарну газету «Свобода», де вела рубрику «Пластова ватра». Через ці видання вона передавала українським дітям і молоді не лише знання, а й любов до мови, культури, історії своєї країни.


Її журналістська діяльність була тісно пов’язана з громадською активністю. З 1976 по 1980 рік вона очолювала Спілку українських журналістів Америки, була членом Наукового товариства ім. Тараса Григоровича Шевченка, Українського жіночого товариства, а також Об’єднання українських професіоналістів.


Крім редакторської праці, Ольга Кузьмович залишила після себе дві збірки есеїв — «Про це і те» (2000) та «Про вчора і сьогодні» (2003), які стали літописом українського життя на чужині. Її мова — світла, чиста, пронизана теплотою й турботою про долю України та її людей.


Ольга Кузьмович відійшла у вічність 7 березня 2012 року в Нью-Йорку, залишивши після себе духовну спадщину, яку неможливо переоцінити. Її життя — це справжній доказ того, що журналістика здатна об’єднувати народ, навіть якщо його розділяють океани. 



Commentaires


bottom of page