Говорити правду — і рятувати життя: ким була Ірина Цибух

Фото: Суспільне Новини

Ірина Цибух (Чека) — ім’я, яке тепер звучить не лише в журналістських і військових колах, а й у серцях тисяч українців. Вона була тією, хто не шукав простих шляхів. Її життя — приклад відданості, чесності, сили духу та величезної жертовної любові до України. Журналістка, продюсерка Суспільного, активістка, бойова медикиня — Ірина встигла зробити те, що іншим не під силу й за два життя.

Життєвий шлях Ірини

Ірина народилася у Львові 1 червня 1993 року. Освіту здобувала у Львівському національному університеті імені Івана Франка, де вивчала журналістику. З перших років навчання вона активно включилася в громадську та медійну діяльність: писала, знімала, організовувала, підтримувала проєкти на перетині культури та соціального впливу. Створювала проєкти для дітей: розвивала медіацентри у віддалених селах і містах України, впроваджували медіаграмотність в освітній процес. Згодом навчалася в Київській школі економіки, де мала б захищати диплом у 2022 році і здобути ступінь магістра державного управління.

Крім того, Ірина працювала на Суспільному мовнику — була продюсеркою з розвитку молодіжного напрямку, координувала створення проєктів, які ставили собі за мету змінити уявлення про телебачення. Вона не прагнула хайпу — лише реальних реформ медіагалузі. 

Її колеги згадують: “Для Іри було важливо, щоб медіа говорили з молоддю не зверхньо, а на рівних, з повагою й довірою. Саме такою вона була — чесною, емпатійною і водночас дуже вимогливою до себе й інших.”

Революція, війна і вибір

Ірина пройшла крізь Майдан, а після 2014 року стала волонтеркою та медійницею, яка багато часу приділяла темі ветеранів, повернення до мирного життя, реінтеграції. Працювала з ветеранами АТО/ООС, знімала про них документальні історії, підтримувала громадські ініціативи. Її голос звучав твердо, але завжди з повагою — і до тих, хто воює, і до тих, хто ще не зрозумів, як допомогти. Також від 2015 року вона їздила на схід як військова парамедикиня, була бойовою медикинею у складі добровольчого батальйону «Госпітальєри», який займається медичною евакуацією військових у гарячих точках на лінії фронту.

Після початку повномасштабного вторгнення 2022 року Ірина не вагаючись повернулась до лав медичного батальйону. Там вона отримала позивний «Чека». Рятувала життя, вивозила поранених, працювала в найнебезпечніших зонах. 

Як писала її подруга: «Іра не носила броніка для краси. Вона була на “нульових” позиціях. Вона несла смерть на руках — і повертала до життя».

Людина слова і дії

Навіть на війні Ірина залишалася журналісткою — писала пости, фіксувала моменти, спілкувалася з підписниками, ділилася фото, відео, короткими роздумами. Ці записи сьогодні розривають серце — у них немає пафосу, лише страшна правда війни. Вона багато думала про майбутнє країни — про те, як українці мають пам’ятати, хто і чим заплатив за цю свободу. Чека була ініціаторкою проєкту «Вшануй», який мав на меті переосмислити хвилину мовчання — зробити її не формальністю, а щоденним актом гордості, подяки та єднання. Ірина вважала, що українці повинні чітко знати своїх героїв і пам’ятати про них не лише після смерті, а й за життя. 

Також вона мріяла — про власну книгу, про спокійне життя після перемоги, про реабілітаційний центр для ветеранів, про документальне кіно. Але її шлях обірвався 29 травня 2024 року, Чека загинула під час бойового завдання на Харківщині.

Її смерть стала ударом — для побратимів і посестер, для колег у медіа, для друзів і незнайомих людей, які знали її через слова, фото, спільні проєкти.

Нагороди Ірини

За свою активну діяльність — і в мирному, і у військовому житті — Ірина Цибух була відзначена низкою престижних нагород. У 2023 році вона отримала орден «За заслуги» III ступеня. Того ж року стала лауреаткою премії «УП. 100. Сила жінок», увійшовши до списку впливових українок, які змінюють суспільство. Її журналістська та продюсерська робота неодноразово здобувала відзнаки конкурсу «Честь професії». А вже після загибелі, 26 лютого 2025 року, Ірині Цибух було посмертно присвоєно звання Героя України — найвищу державну нагороду — «за героїзм і самопожертву в боротьбі за свободу та незалежність». Цим рішенням держава вшанувала не лише бойовий шлях Чеки як парамедикині, а й її послідовну, безкомпромісну громадянську позицію.

Ірина стала прикладом для цілих поколінь українців, адже вона мала сміливість не тільки говорити про зміни, а втілювати їх власним життям.

І до останнього подиху боролась за ідею. 

Вічна пам’ять.